Зі 110 млрд доларів США прямої бюджетної допомоги з боку західних партнерів Україні за три роки війни, приблизно 50% ресурсів або 60 млрд дол пішли на збільшення накопичень бізнесу, еліт та приблизно 10% населення (приріст готівкової гривні, залишків на рахунках у банках населення та бізнесу, зростання готівкової іноземної валюти), стверджує відомий український економічний експерт Олексій Кущ, якого цитує видання “Диссидент“. Далі – пряма мова експерта.
Банки заробили за три роки війни 200 млрд доларів прибутку в основному за рахунок державних фінансових інструментів: ОВДП та депозитних сертифікатів НБУ.
А це ще 5 млрд. дол.
Куди пішли ці гроші?
Здебільшого на приріст заощаджень.
Держава змогла залучити у вигляді нетто-інвестицій лише 440 млрд грн у свої ОВДП з боку населення, бізнесу та банків.
До речі, у перші два роки війни роловер Мінфіну (різниця між залученнями та погашеннями за держоблігаціями) взагалі був негативним.
Тобто погашалося більше, ніж залучалося на ринку ОВДП.
Кредитування, особливо корпоративне, практично не зростає, а якщо відняти пільгове фінансування за програмами 5-7-9, то побачимо взагалі падіння кредитних портфелів банків за юрособами.
Відношення кредитного портфеля до ВВП в діапазоні лише 14-15%, а має бути не менше 30%.
Взагалі, виходить такий дуже специфічний формат “жебрака на паперті”, який начебто не зовсім жебрак, а вдома і “огрядні табуни” та “розписні скрині з добром”.
Була схожа розповідь у Конан-Дойля чи Едгара Алана По.
Все це, звісно, на тлі жахливої бідності приблизно 50% населення, особливо серед частини внутрішніх біженців.
Суспільство поділено і рівень нерівності зростає з кожним днем.
Але нам давали гроші не для того, щоби їх накопичували у вигляді непродуктивного багатства.
А для того, щоб було запущено нову модель економічної резистентності до умов війни.
Ті самі виробництва та робочі місця.
Адже якщо в країні є незавантажені промислові потужності та паралельно 15% безробітних, то в економічній моделі уряду ну точно щось не так.
Уряд замість пошуку нових моделей розвитку продовжує просити у партнерів гроші «на заощадження».
А причина – це подвійна дисфункція: моделі економічного розвитку (базова) та монетарна (похідна).
Уряд не має моделі розвитку економіки під час війни, а «рука ринку» особливо нічого не вирішує (вона частково паралізована ризиками війни та загальною невизначеністю).
Плюс кредитна дисфункція банків — вони не кредитують економіку, бо немає чіткої, прогнозованої моделі розвитку.
НБУ додає фарб у цю палітру за допомогою високих, позитивних відсоткових ставок та жорсткої монетарної політики.
Зростання накопичень під час війни. – це не новина. У багатьох країнах це було.
Головне, щоб ці нагромадження через банківську кредитну трансмісію чи військові облігації йшли в економіку.
А ось цього якраз і немає. Дисфункція — ключове слово у сфері економічної політики 2024 року.
