Российские спецслужбы развернули информационную кампанию по подрыву изнутри ПЦУ

В отношении ПЦУ российские спецслужбы, через марионеточные структуры в Украине развернули масштабную информационную кампанию по дискредитации и подрыву изнутри.

Фото: patriarchia.ru

Нынешний 2021-й год начался с ряда, неоспоримо организованных гибридной российской стороной информационно-психологических операций против Украины. И если в значительной мере о них, имеющих политический и социально-общественный подтекст, говорят многие эксперты, то про ИПСО направленные против немаловажного столпа независимости Украины, церкви, зачастую умалчивают, ибо не трендовая тема.

Между тем, РПЦ, пронизанная вдоль и поперек ФСБ и СВР РФ, не оставляет ни на мгновение попыток реваншировать, после провальной кампании по предотвращению получения Украиной Томоса об автокефалии и становления ПЦУ. Причём, эти реваншистские попытки были направлены на протяжении всех этих лет не только против Украины, но и непосредственно против Вселенского патриарха, с намерением расколоть православный мир с созданием своего, особого, высокодуховного островка на 1/9-й суши.

Фактически, потерпев поражение по всем фронтам, потратив колоссальные ресурсы и не добившись существенных результатов, а так же погрязнув во внутренней конфронтации, РПЦ и непосредственно её агенты влияния в Украине, при прямой поддержке российских спецслужб, развернули новую кампанию по дискредитации ПЦУ.

Так, при непосредственном использовании медийных ресурсов группы ОПЗЖ до их закрытия, а так же ряда информационных площадок контролируемых РПЦвУ и главное информационное орудие – блогера Анатолия Шария, находящегося под прямым покровительством спецслужб РФ, РПЦ с начала этого года развернула кампанию точечных информационных ударов по ПЦУ, призванных подорвать церковь изнутри и внести раскол в ее ряды.

В данном случае имеются ввиду, как прямые угрозы представителей партии Шария и их лидера Анатолия епископу ПЦУ Анатолию (Кулику), так и распространение в открытых источниках неких анонимных писем с предложением о смещении митрополита Переяслав-Хмельницкого и Вишневского Православной церкви Украины Александра (Драбинко) – одного из двух иерархов Москоаского патриархата, участвовавших в Объединительном Соборе, созванным в 2018 году в Софии Киевской Вселенским Патриархом Варфоломеем.

Фактически, против ПЦУ сейчас проводится классическая операция российских спецслужб, цель которой заключается в дезорганизации, дискредитации и впоследствии – расколе той структуры, организации или целиком страны, против которой направлена операция. И используются в данном случае как распространение фейков, так и манипуляции, а так же метод подметных писем (смешение правдивой информации с элементами ложной, для искажения общего восприятия).

В настоящее время данное ИПСО представляет собой лишь начальную стадию, которой развиться до нужных масштабов не позволяют ограничения в отношении телеканалов Виктора Медведчука, как известно, находящегося под прямым курированием российских спецслужб.

С другой стороны, очевидно, что это направление в раздираемом противоречиями самом РПЦ (борьба за власть патриарха Кирилла и митрополита Тихона), а так же после череды оглушительных провалов от Томоса ПЦУ до Амманского "сборища", выбрано было как наиболее оптимальное, при нынешних условиях. А это значит, что в ближайшее время количество информационных нападок на ПЦУ лишь возрастёт, и иметь они будут довольно таки радикальный характер. Ведь если для реализации политических провокаций необходим оплачиваемый человеческий ресурс, со средней ставкой 200 гривен в час, то в случае с филиалом РПЦ в Украине – РПЦвУ, у них достаточно серьезный бесплатный потенциал.

И даже помимо этого потенциала, есть немало псевдопатриотических организаций, получающих финансирование из России, которые могут осуществить провокацию вызывающую общественное порицание и негодование, что вполне соответствует дискредитационному направлению данной ИПСО.

Кроме того, данная активизация ИПСО российских спецслужб на религиозном плацдарме связана с будущим визитом Вселенского Патриарха Варфоломея в Украину, что станет еще одним мощным и непоправимым ударом для позиций РПЦ – как одной из метастаз "русского мира" в Украине. Поэтому РПЦ и ее филиал в Украине, а также спецслужбы РФ будут делать все возможное и невозможное, чтобы данный визит сорвать.

Как говорится, предупреждён – защищён!

Источник: Одесский Курьер, Александр Коваленко

Дальше »

Федеральна служба охорони РФ відправила патріарха Кіріла на двотижневий карантин

Спікер Російської православної церкви Владімір Лєгойда заявив, що патріарх Кіріл (Гундяєв) вирішив не служити на Трійцю і взагалі утриматись від служб з вірянами протягом певного часу після «рекомендацій лікарів». Таке повідомлення оприлюднило видавництво «Кредо» як коментар до відсутності предстоятеля РПЦ на богослужіннях з нагоди Трійці.

З публікації випливає, що «примусовий затвор» патріарха викликаний необхідністю підготовки до освячення головного храму Збройних сил РФ, що заплановане на 22 червня поточного року.

Логічно, що під час запланованих урочистостей очільник РПЦ буде безпосередньо контактувати з керівництвом держави і особисто з Владіміром Путіном. Відтак очевидно, що «рекомендації лікарів» виникли в головах співробітників Федеральної служби охорони, до завдань якої додали захист Президента РФ від вірусу COVID-19.

Офіцери охорони повинні бути впевнені, що під час взаємного лобизання патріарх Кіріл не «нагородить» Владіміра Путіна надокучливим коронавірусом. Гарантувати це могла б двотижнева повна ізоляція всіх, хто буде поруч з Главою РФ протягом урочистостей.

Тож коли до справи взялась ФСО, то важливість богослужінь з нагоди Дня Святої Трійці просто тьмяніє на тлі інтересів держави. Вся поважність, пафос та авторитет всія РПЦ нівелюється доволі рядовим рішенням офіцера держбезпеки.

А контроль за дотриманням «примусового затвору», з високою долею імовірності, буде виконувати підрозділ ФСО, який забезпечує охорону самого патріарха. Таким чином, співробітники охорони, хай і тимчасово, стала такими собі особистими тюремниками предстоятеля РПЦ.

Дальше »

Гроші мої, проблеми – ваші: Мільярдер Кіріл просить інших допомагати єпархіям РПЦ

У Росії склалася цікава ситуація: скрутне становище єпархій РПЦ, викликане коронавірусом, не є приводом для скасування будівництва нових храмів в Росії. Моспатріарх Кіріл просить уряд знизити «комуналку», а багатіїв – ділитися статками з парафіями. Одночасно отримуючи мільярди з держбюджету та від підприємницької діяльності.

Робота на будівельних майданчиках нових храмів Москви може початися вже 12 травня, повідомив куратор програми будівництва храмів столиці, депутат Держдуми Владімір Рєсін. «З огляду на рішення мера Москви з 12 травня відновити всі будівельні роботи, є реальна можливість надолужити затримку», – сказав Рєсін.

У той самий час Московський патріарх Кіріл (Гундяєв) закликав заможних прихожан не скупитися на пожертви – РПЦ дуже сильно страждає в цей час і батюшки знаходяться під серйозною загрозою схуднення.

Ще початку квітня очільник РПЦ звернувся до прем’єр-міністра Росії Міхаіла Мішустіна з проханням відстрочити комунальні платежі для парафій через зниження пожертвувань на тлі поширення коронавірусу.

А раніше голова Синодального відділу із взаємин Церкви з суспільством і ЗМІ РПЦ Владімір Лєгойда говорив, що РПЦ перебуває в складній ситуації через зниження потоку прихожан і пожертвувань. За його словами, священики та їхні родини живуть на кошти, які жертвують на підтримку приходу. Загальноцерковний бюджет теж складається з пожертвувань, відзначав він.

Що цікаво – Гундяєв навіть не порушує питання про свою допомогу своїм же єпархіям. Його гроші – це його гроші. На що він готовий, так це керувати безкоштовними працівниками: «Патріах зазначив, що намагається, перебуваючи в ізоляції, по можливості коригувати зусилля наших волонтерів в їх по-справжньому подвижницькому служінні». Тобто навіть їм платити він не буде.

А між тим РПЦ отримує дохід від інвестицій в імпорт іномарок, будівництво, ресторанний і готельний бізнес, в оптову та роздрібну торгівлю, сільське господарство і виробництво продуктів харчування, а також банківський сектор. У РПЦ ще є доходи завдяки інвестиціям в будівництво елітного житла і бізнес-центрів, а також від використання в комерційних цілях нерухомості. Московський патріархат також отримує десятки мільярдів з бюджету «світської» держави.

Тобто жити немає за що, платити «комуналку» немає за що, а будувати нові храми в Москві і допомагати Італії є за що. Як, наприклад, заява Московського патріарха Кіріла про те, що РПЦ надала гуманітарну допомогу регіону Апулія в Італії. Допомогу, як зазначається, затвердив і президент РФ Владімір Путін.

Як зазначають користувачі в соціальних мережах: «краще б патріарх Кіріл так завзято допомагав росіянам, а не просив уряд скасувати комунальні платежі для парафій РПЦ».

Але така поведінка Кіріла цілковито вписується в «лінію партії», а надто господаря Кремля Путіна: головне – імідж та пропаганда за кордоном. А свої люди можуть дужче затягнути паски, це їм не вперше.

Джерело: duhovnyfront.com.ua

Дальше »

Братні обійми Росії, або «благодатні кулаки» РПЦ в Україні: Як українські спортсмени пропагують державну зраду

Тетяна Деркач, спеціально для Духовного фронту

В Україні скандал. 5 травня вийшов фільм «Здрастуй, брате! Христос воскрес», знятий росіянами. Неймовірний набір кічу, маніпуляцій та демагогії, який продовжує політику «треба просто припинити стріляти».
Росія, якій дали по зубах на Донбасі, мабуть, вирішила використати так звану «м’яку силу», тобто, гуманітарні акції. І для демонстрації не знайшла нікого кращого, аніж боксери. Попередня акція з доставки гуманітарної допомоги в Києво-Печерську лавра, як ми знаємо, прогнозовано провалилась. До того були пробні кулі у вигляді блогерів-коучів-реперів (пам’ятаєте скандал з Іриною Хакамадою?).
Тепер Росія спробувала пролізти в мізки українців через спорт. На наше щастя, ця спроба була недолуга та провальна. Саме через те, що героями вибрали боксерів.
З української сторони акторами цього фарсу виступали очільник УПЦ МП митрополит Онуфрій, митрополит Запорізький Лука та два боксери – Олександр Усик та Василь Ломаченко. З російської – боксер Олександр Трубніков, чемпіон Росії з рукопашного бою Олексій Назаров та представники РПЦ – єпископ Лівенський та Малоархангельський Нектарій та ігумен Силуан, настоятель Корсунської Князь-Володимирської чоловічої пустині (Орловська єпархія РПЦ).
Тізер фільму з’явився ще 2 місяці тому. В прев’ю було написано, як українські боксери дружать з російськими та «в нелегкі часи для канонічної православної церкви України …залишаються відданими Богові, вірі, вітчизні». Про яку «вітчизну» мова – мовчок. Може, в самому фільмі нам розкажуть?
Та де там!
Є таке грубувате поняття – «корисний ідіот». У такої людини, зазвичай, або примітивний кругозір, або відсутність певних етичних установок, або розумовий інфантилізм, або наявність власного егоїстичного інтересу щодо теми, де від нього вимагають морального вибору. Наприклад, Усик став абсолютним чемпіоном світу не де-небудь, а в Москві. Ну, там солідна кормова база, що вже там приховувати. Це взагалі ключовий момент для багатьох спортсменів або співаків – йти на маячок ринку збуту.
Не знаю, скільки грошей було вкладено в цей лубок, але за сутністю він виявився дуже дешевим. Герої плутаються в риториці, говорять абсолютно протилежні речі, протирічать попереднім ораторам, маніпулюють та займаються відвертою демагогією. Це вже не говорячи про їхнє вкрай специфічне розуміння християнства та проявів християнської віри. Коротше кажучи, чудовий майстер-клас, як не треба робити, щоб не виглядати в кращому випадку дурнем, а в гіршому – зрадником свого народу.

Розберемо ключові меседжі цього шедевру.
В якості затравки багато часу режисери приділили доказам підвищеної православності боксерів. Ломаченко неодноразово повторює, що на змагання отримував благословення священника (цікаво, таке ж, як бойовики «ДНР» від полкових капеланів УПЦ МП?). Його російський колега Олександр Трубніков з натхненням розповідає, що перед змаганнями треба обов’язково причаститись. І коли він програв один бій, священник йому пояснив, що програш стався через те, що боксер не причастився. Гадаю, всі зацінять цю язичницьку прикмету (інакше це назвати не можна). А Усик розповів, як після програного бою наїхав на Бога, і одразу побачив видіння, як у небі впало три зірки.
Є дуже кумедні моменти, коли, наприклад, Ломаченко каже, що для нього бокс – це не бізнес, а спорт. Непогана мотивація для людини, яка, за інформацією порталу MixSport, який пов’язують з Володимиром Кличком, до 2018 року заробляла близько 1 млн доларів за чемпіонський поєдинок, а після підписання контракту з транслятором ESPN+ гонорар за бій виріс до 2-3 млн. За вирахуванням комісій та податків сума його статків дорівнює 4 млн. доларів, стільки ж дісталось його батькові. Звичайно, не порівняти з мільярдером Новінським, проте за безплатно Ломаченко на ринг не виходить. Але ж як тепер шляхетно та духовно виглядає людина, яка все своє життя присвятила, вибачте за натуралізм, добре оплачуваному мордобою.
Потім сюжет плавно переходить на головне – тему примирення українців та росіян. Власне, саме заради цього і було знято фільм. Починає пан Усик, який каже, що «ми завжди були гнаними», і цитує митрополита Онуфрія: «яку віру гонять – там і треба бути». Як відомо, кейс гонінь на «єдину канонічну церкву в Україні» зараз дуже розкручений. Але кремезний дядько Усик, який робить бровки доміком та розповідає про гнану віру та церкву – неймовірне видовище. А не так давно він хвалився, що митрополит Онуфрій дозволив його бити політиків, тільки кістки не ламати…
Далі на сцену виходить духовна особа – митрополит Онуфрій, який говорить, що він за все добре проти всього поганого, тобто, за любов до ближнього на всій земній кулі (до речі, такі банальності – давня фішка митрополита, але піпл хаває). Особлива любов, каже Онуфрій, має бути «між нами, русскімі людьми, які походять зі спільної купелі Давньої Русі. Ми єдині по крові та по вірі». «Ми, русскіє люді». Так ми вийшли з тієї купелі як одновірці чи як один етнос? Ой, я забула, кого питаю…
Далі митрополит м’яко починає підводити глядача до «логічного», але абсолютно маніпулятивного висновку: якщо хочете блага своїй землі та своєму народові – треба жити в мирі з іншими «русскімі людьмі». Мовляв, Божа благодать – тільки у смиренних. А гордий хоче показати, що він найкращий, найрозумніший тощо. Свідомо чи несвідомо, митрополит Онуфрій підміняє побутові стосунки між родичами або сусідами, та відносини між країнами. До речі, подейкують, що смиренний імідж самого митрополита – дута мильна бульбашка, але то окрема історія.
Не встигає митрополит довести свою думку до кінця, підключається Ломаченко і одразу ж спростовує меседжі владики. Виявляється, якщо хтось ображає твою сім’ю, друзів, забирає у тебе дім, то не можна стояти і нічого не робити. А потрібно встати на сторону добра, і це – оте саме «добро з кулаками». Слідом прибігає митрополит Запорізький Лука і взагалі все заплутує: мовляв, сила Божа в немічі здійснюється. Особливо кумедно це повчання виглядає в фільмі про боксерів, яких тепер хочеться обійняти та плакати.

Глядач починає їхати дахом: так всіх любити, щоб все було добре (Онуфрій), або захищати з кулаками (Ломаченко), або залишатись в немочі (Лука)? Таке враження, що зроблено невдалу нарізку кадрів та думок, які один з одним логічно несумісні. Про кого вони всі? Про боксерів? Про сім’ю та друзів? Про народи? Про країни? Змішались в купу коні, бджоли…І тут Лука згадує спільну з Ломаченком поїздку в Єрусалим, де патріарх Феофіл ІІІ повчав героїв нашого шедеврального фільму, що, виявляється, сила потрібна для захисту своєї батьківщини, віри, церкви, сім’ї, а не просто для вбивства. Феофіл, що ти робиш, припини!
До речі, судячи з кадрів, росіянин Трубніков задля зйомок з Усиком приїхав до Києва. «Немає такого – росіянин він чи українець – він просто наш брат», – каже він. Цікаво, коли Росія готувала анексію Криму та фінансувала «***ські народні республіки» – вона теж так думала? Коли російське телебачення розповідало про розіп’ятих укрофашистами хлопчиків, демонізувало та дегуманізувало українців – воно теж мало на увазі братів? Коли Росія на Донбасі кинулась захищати «русскій народ» – то від кого вона його захищала? Від іншого «русского народу»?
Ще один шедевр Ломаченка: «мені сказали, що це країна (Росія), яка воює з нашою країною». У нього, мовляв, в голові це не вкладається (знайшов чим здивувати). Вдови та сироти українських захисників чудово розуміють, хто з ким воює, а у Ломаченка на елементарні розумові процеси не вистачає батарейки. «Ми адіннарот» – ключовий висновок цього ватного совка 1988 року народження, який, бач, в дитинстві не розрізняв Україну, Росію або Біларусь. Вся його примирлива логіка будується на особистих позитивних контактах з друзями-росіянами та родичами. Українці дійсно можуть підтримувати таке спілкування з росіянами, але за єдиної умови: «жодного слова про політику». Такого ж принципу притримується і Усик: «я спілкують не з нацією, а з людиною». Цікаво, він хоч раз спробував походити по сайтах типу «Новоросії», «Антифашиста» або «ДНР-новин»? Хоч раз послухав українців, чиї колишні друзі та родичі з-за поребрика з 2014 року виливали на «братів» тонни ненависті та прокльонів? Поспілкувався з кримчанином Олегом Сенцовим, який відсидів у російській тюрмі за те, що не хотів миритися та любитися з державою, яка підло захопила частину його батьківщини? З усіма тими переселенцями, хто був вимушений втікати з зон анексії та окупації, втративши все, що було надбаного протягом життя? У них відібрали той самий дім – піде Ломаченко силою його повертати? Але не дивуємось цьому всьому, бо невизнання Росії країною-агресором – це теж фішка УПЦ МП. Причому принципова.
Далі вступає митрополит Онуфрій, який вирішив розібратись з націоналістами. Як відомо, у нас же націоналістами можуть бути лише українці, які себе вважають кращими. Правду каже владиченька: росіяни ніколи не ставили себе вище інших рівноправних народів. Хохлів, бульбашів, абреків, чучмеків, чурок, чорномазих, хачів… «Початок війни – розділення». Тобто, націоналісти почали розділення. Отакої. «Козли, які заважають здоровим людям жити».
Митрополит Онуфрій, намагаючись максимально звузити та дискредитувати поняття «патріотизму», вдається до підміни, яка зрозуміла невеликому колу віруючих. Так, він вже неодноразово робив цей вкид, що патріотизм походить від слова «патре» – «батько» (ну, хоч не «падре»). А отже, в міфології митрополита Онуфрія, патріот – це той, хто любить своїх батька та матір. Важко сказати, чи свідомо Онуфрій маніпулює, але насправді патріотизм походить від грецького слова πατρίς (або πατρίδα) – Батьківщина. У той час як батько – πατήρ (πατέρας). Це, дійсно, однокореневі слова, але патріотизм – це любов не до батька, а до Батьківщини (землі батьків). Ось вам і маніпуляція: любіть своїх родичів, а не Батьківщину. Цікаво, як цей меседж сприймуть в самій Росії, де патріотизм сакралізовано до абсурду.
І начебто всі вже повірили в онуфрієвську трактовку патріотизму в стилі «моя хата з краю», як приходить Ломаченко і змішує всі карти: найбільші патріоти – спортсмени, бо вони візитівка країни. Та тю. Ми ж думали, що вони – візитівка своєї хати та родичів. І тут такий поворот.

Ну, і вишенька на торті – виступ російських священників. Єпископ Лівенський та Малоархангельський Нектарій видає страшну таємницю: начебто митрополит Володимир Сабодан весь час наголошував на необхідності постійної єдності з РПЦ, і митрополит Онуфрій теж так думає. І весь український єпископат – за єдність з Росією. Ну, слава Богу, нарешті про це сказали відкрито. А то б ми ніколи про це і не здогадувались.
За словами героїв фільму, сьогоднішні «нєстроєнія» походять від людської гордині. Так назвіть цю людину по імені! І все стане одразу зрозуміло. Чи слабО? Кулаки великі, а душонки не вистачає назвати ху є ху?
Дуже багато слів про любов та єдність. Таке враження, що люди живуть у якійсь альтернативній реальності, де все було б прекрасно, якби не ті кляті укронацики. «Треба примусити себе простити один одного, і тоді з’являться не ворожі, а братські почуття». Хочеться спитати Онуфрія, як він це бачить технічно? Адже ж в кінцевому рахунку мова не йде про примирення з сусідами по комуналці – мова про глобальні міждержавні відносини. Як він бачить «примирення» України та Росії? І чому тоді його церковна інституція докладає просто звірячих зусиль на розпалення релігійної ворожнечі всередині України? Не треба ж ходити далеко. Підіть примиріться з Константинополем, який і влаштував оту саму «спільну хрещенську купель» для «трієднава нарота». Зініціюйте процес примирення з ПЦУ, вірні якої теж начебто з вами «адіннарот», ні? Це ж так легко – просто треба примусити себе простити.
Так що всі заклики та «духовні настанови» героїв фільму – не більш ніж беззмістовна демагогія, де від інших вимагається те, що самі вони ніколи не зроблять. Все на що чекають від нас – це приповзти до них конкретно та Росії взагалі на колінах. Ось що таке примирення по-московськи.
І наостанок про хороше. Перший цікавий момент: аніде в роліку не йдеться мова про «ЛНР»- «ДНР». Всі посили направлено на примирення українців та росіян. Це великий промах режисерів, тому що одразу чітко показує, хто є сторонами конфлікту, а хто в цьому замісі – порожнє місце.
Друге: в цьому вульгарно-примітивному спектаклі жодного разу не згадано легенду нашого боксу Віталія Кличка –теж вірянина УПЦ МП. Чи не тому, що він чітко висловився про роль Росії в розпаленні війни проти України? Хотілось би почути думку Віталія Володимировича про патріотичну діяльність Усика та Ломаченка.
Рекомендую організувати демонстрації цього фільму на передовій. Щоб пани Усик та Ломаченко самі презентували свій шедевр у військових частинах. Показати його родичам загиблих українських бійців, яких ховали в закритих трунах – настільки понівечені та пошматовані були їхні тіла. І сказати їм, що це не війна, а просто хтось «ділить портфелі». Цікаво, чи є той же Усик військовозобов’язаним, і що він робитиме, якщо буде війна з відкритим вторгненням Росії на територію України. Невже втече до Криму? І де буде відсиджуватись Ломаченко?

Джерело: duhovnyfront.com.ua

Дальше »

Петиційна війна за лавру: УПЦ МП робить хід у відповідь

Петиція про передачу Києво-Печерської лаври у володіння Православної Церкви України за майже два тижня набрала понад 24 тисяч підписів із 25 тисяч необхідних. Наявність такого бажання і настроїв в суспільстві не можуть залишити в спокої представників УПЦ МП.
Керівник юридичного відділу УПЦ МП протоієрей Олександр Бахов у коментарі порталу СПЖ назвав цю петицію незаконною, адже «вона порушує законодавство і розпалює релігійну ворожнечу». На його думку, таке звернення написано «на основі якихось заяв і новинних повідомлень ангажованої преси, а також особистої неприязні автора до УПЦ».
Наскільки згадана петиція є законною і яке її майбутнє побачимо згодом. Але зараз можна констатувати, що сама поява такого прохання і його велика підтримка у суспільстві за такий доволі короткий термін свідчить, що УПЦ МП продовжує втрачати рівень довіри в українців. Цьому безперечно сприяла і ситуація із епідемією коронавірусу. Відверте нехтування намісником лаври митрополитом Павлом правил карантину, внаслідок чого сама лавра стала одним із центрів поширення хвороби викликає у багатьох українців викликала логічне запитання «Чи доцільно використовують і дбають в УПЦ МП про збереження світової загальнонаціональної святині?».
Варто зауважити, що питання використання українських лавр російськими церковниками завжди хвилювало українців. Цілком логічно, що українські святині повинні належати Українській Церкві. Проте через провокативність цього питання і відверту небезпеку розпалення релігійного конфлікту, від якого виграє лише агресор, змушує керівництво ПЦУ бути обережними у своїх висловлюваннях щодо зміни підпорядкування лавр.
У ПЦУ чітко розуміють, що будь-які дії зі зміни юрисдикційної приналежності лаври розв’яжуть руки російському агресору, який відразу під приводом захисту православних, може розв’язати в столиці збройний конфлікт, від чого війна на Донбасі перекочує до Києва. Тому зрозуміло, що поки це питання не стоїть на першому плані, проте це не означає, що воно ніколи там не опиниться. Якби не хотіли в УПЦ МП це визнавати, але з плином часу це питання буде першочерговим, і за сприятливих умов, буде вирішено на користь України.
Виникає лише одне питання: як саме воно може вирішитись щоб принесло користь для Держави. Є два шляхи вирішення цього питання. Перший керівництво Лаври спільно із її насельниками особисто вирішить вийти із підпорядкування Москві і ухвалить рішення увійти до лона Православної Церкви України. Другий – коли всі, кому таке дороге молитовне єднання із РПЦ, купить квиток в один кінець і мирно відправиться до білокам’яної. Якщо другий варіант саркастичний і малореалістичний, то перший варіант, якщо б такий стався, був би виграшним для усіх. Як для ПЦУ так і для насельників лаври. ПЦУ отримала б ченців, самі ж ченці залишились би на своєму місці і продовжували свій чернечий подвиг. Утім зрозуміло, що керівництво лаври наразі не бажає ані приєднатись до ПЦУ, ані виїхати з України. Для них найкращий стан – це нинішній, коли вони залишаються в лаврі, а сама лавра знаходиться у підпорядкуванню УПЦ МП.
Напевно, саме тому апологети УПЦ МП 27 квітня на сайті Президента зареєстрували у відповідь петицію № 22/094164-еп «ЗАЛИШИТИ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКУ ЛАВРУ У КОРИСТУВАННІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ТА ВІДХИЛИТИ ПЕТИЦІЮ № 22/092966-еп». У тексті петиції простежується хід думок отця Олександра Бахова про ворожнечу та ін.
Текст петиції виглядає не стільки комічно, скільки дивно. Адже ознайомившись із ним складається враження, що автору не відомі події, коли ПЦУ отримала Томос, та й сам автор живе лише реальністю Московської Патріархії та її пропаганди. Наведемо лише декілька фактів, що безпосередньо вказують на це.
На початку петиції, її автор пан Абрамович вказує, що петиція про передання лаври в користування ПЦУ «вводить в оману безпосереднього її адресата – президента України… направлена на розпалювання міжконфесійного конфлікту на підставі перекручених фактів та власних домислів автора». Проте сам Родіон Олександрович написав свою петицію, схоже, теж на підставі перекручених фактів та власних домислів.
Зокрема, він зазначає, що автор петиції про передачу лаври ПЦУ зводить свої аргументи до того, що «ПЦУ є єдиною автокефальною православною церквою України». Адже в тексті петиції чітко вказано, що «Константинопольська церква вважає ПЦУ єдиною канонічною правонаступницею Київської митрополії», що власне і є беззаперечним і доконаним фактом, який визнає Вселенський Патріарх, про що він особисто повідомив і очільника УПЦ МП митрополита Онуфрія. Також про це свідчить цьогорічний опублікований диптих Вселенської Патріархії, згідно якого Вселенська Патріархія визнає законними на території України лише єпископів ПЦУ, а єрархів так званої УПЦ МП відносить до числа РПЦ.
Утім пану Абрамовичу це, напевно, невідомо. Як невідомо також і обставини як відбувалось утворення ПЦУ. Наводячи дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, Родіон Олексійович вказує, що в Україні діє 28 УАПЦ, 4 ПЦУ і 5 УПЦ КП. Згідно цього пан Абрамович доходить до висновку, що «твердження автора петиції про злиття трьох українських православних церков… в єдину помісну церкву ПЦУ не відповідає дійсності, оскільки, згідно даних державного реєстру, як УПЦ КП (у вигляді 4 «клонів») є діючою та не перебуває у стані припинення, так і УАПЦ та УПЦ МП є діючими та не перебувають у стані припинення». Така маніпуляція наявними відомостями вказує, що пану Абрамовичу необхідно було перш ніж писати текст цієї петиції, ознайомитись із нещодавніми подіями з отримання Томосу. Згідно яких, всі єрархи, які знаходились в Україні, отримали відповідні листи від Вселенського Патріарха Варфоломія для участі в об’єднавчому соборі. Усі ж наведені Родіоном Олексійовичем «клони-церков», не брали участі в об’єднавчому соборі, через ряд канонічних і об’єктивних причин. Однією із них, є та що представники так званих «клонів-Церков» не звертались до Вселенської Патріархії з проханням дарування автокефалії ПЦУ, а відповідно їх організації не отримали право на автокефалію, тому і являються такими за назвою, а не за документами.
Окрім маніпуляції автор наводить аргументи, побудовані на тезисах російської пропаганди про визнання ПЦУ Помісними Православними Церквами. Думку про визнання ПЦУ усім Православним світом, озвучену автором петиції про передачу лаври ПЦУ, Абрамович вважає «явною брехнею». Викриваючи цю «брехню» сам Абрамович наводить твердження, які також є «явною брехнею». Зокрема це стосується, твердження нібито «12 помісних Церков (Патріархатів) відкрито заявляють, що ПЦУ є розкольничою організацією і не визнають її». Це твердження не відповідає дійсності, адже таку позицію відстоюють не 12 помісних Церков, а лише РПЦ і її сателіти, загалом 4-5 Помісних Церков, це підтверджено було на провальному Аманському зібранні лютого 2020 року.
Далі Абрамович вважає, що автор петиції про передачу лаври «не гребує відритим спотворенням фактів та перекрученням ситуації… що може бути досить швидко спростовано інформацією із відкритих інформаційних джерел». Утім такий меседж стосується самого Абрамовича, що підтверджується наведеними вище фактами, які показали, що Радіон Олексійович при написанні свого звернення також вдався до перекручення, спотворенням фактів, які можна швидко спростувати із відкритих інформаційних джерел.
І завершив свою петицію пан Абрамович вказівкою на свою юрисдикційну приналежність до УПЦ МП. Чи буде така петиція розглянута Главою держави? Очевидно, що ця петиція як і протилежна їй, якщо і набере необхідну кількість голосів і буде розглянутою Президентом, не призведе до якихось рішучих дій, адже це питання покищо не на часі, але це лише покищо…

Джерело: duhovnyfront.com.ua

Дальше »

Диверсія УПЦ Московського патріархату. ДОКУМЕНТ

Минула Вербна неділя. У храмах УПЦ МП проходили служби з масовою участю прихожан, що в умовах нинішньої епідеміологічної ситуації створює серйозну додаткову загрозу поширення інфекції.
Останнім часом служителі УПЦ МП неодноразово публічно закликали своїх прихожан ігнорувати норми карантину, відвідувати богослужіння і причащатися. І як наслідок таких дій, наприклад, в Києво-Печерській Лаврі вже 90 заражених на коронавірус і 2 померлих від цієї хвороби.
У той самий час, за інформацією від священнослужителів УПЦ МП, що мешкають на тимчасово окупованій території Донецької області, в самій Росії Данилов монастир, що є резиденцією моспатріарха Кіріла, 8 квітня розіслав циркуляр по всіх російських митрополіях та єпархіях, із зазначенням утриматися від масових заходів в релігійні свята, в тому числі Великодня.

Проводити богослужіння можна тільки за участі духовенства та парафіяльних співробітників з обов’язковим роз’ясненням парафіянам заяви Кіріла про необхідність добровільного затвора (дотримуватися норм самоізоляції та карантину).
При цьому, в рекомендаціях до цього циркуляру йдеться: «керуючись благословенням Святійшого Патріарха, духовенству закликати парафіян до домашній молитві до зняття обмежень, введених владою. Це стосується в тому числі днів Страсної седмиці і свята Святої Пасхи».
Як зазначив предстоятель РПЦ, прихожани закликаються понести ці «тимчасові труднощі заради збереження життя і здоров’я наших ближніх. З метою нагадування відповідного змісту, приклади яких будуть спрямовані з вікаріатства в робочому порядку».
Підтвердженням тому священнослужителі з тимчасово окупованих територій надали зазначений циркуляр, який надійшов в кінці минулого тижня до Шахтинської єпархії РПЦ. У той самий час, вони відзначили, що даний циркуляр не надходив до УПЦ МП , а був тільки розісланий по території Росії і окупованого Криму.
Такі подвійні стандарти РПЦ – на території України прихожан УПЦ МП закликати до відвідування богослужінь в умовах карантину, а в самій Росії давати вказівки максимально дотримуватися карантину і самоізолюватись – слід розглядати як диверсію, спрямовану на погіршення епідеміологічної ситуації в нашій країні.
 

Джерело: www.duhovnyfront.com.ua

Дальше »

Шпионский скандал РПЦ. Как распинают Украинскую церковь

Дальше »